ПОРЯДОК

            реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в навчальному закладі

1. Підставою для реагування в закладі освіти на випадки булінгу (цькування) є заява або повідомлення, про випадок та/або підозру його вчинення стосовно неповнолітньої особи та/або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, отриманої суб’єктами реагування на випадки булінгу (цькування) в закладі освіти.

Повідомлення можуть бути в усній та/або письмовій формі, в тому числі із застосуванням засобів електронної комунікації (телефон, соціальні мережі, електронна пошта, електронні месенджери,офіційні веб ресурси та ін.).

2. Повідомляти про випадки булінгу (цькування) в закладах освіти може будь-яка особа, учасником або стороною якого вона стала або яка підозрює про його вчинення стосовно неповнолітньої особи та/або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, або про який отримала достовірну інформацію.
3. Повнолітні учасники освітнього процесу зобов’язані вжити заходів невідкладного реагування у разі звернення дитини та/або якщо вони стали свідками булінгу (цькування) (оцінити рівень небезпеки життю та здоров’ю сторін булінгу (цькування), негайно втрутитись із метою припинення небезпечного впливу, надати (за потреби) невідкладну медичну та психологічну допомогу, звернутись до органів охорони здоров’я для надання медичної допомоги тощо).
4. Керівник закладу освіти:

• призначає уповноважену особу за реалізацію норм законодавства у сфері запобігання та протидії булінгу (цькуванню) в закладі освіти з числа своїх заступників;
• у разі отримання заяви про випадок булінгу (цькування) не пізніше однієї доби повідомляє територіальний орган (підрозділ) Національної поліції України про звернення, одного з батьків або законних представників неповнолітньої особи;
• для невідкладного надання психологічної допомоги (за потреби) інформує територіальний орган (підрозділ) служби у справах дітей та/або центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
• для організації надання медичної допомоги постраждалій особі (за потреби) викликає бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

визначає наказом склад комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) з метою проведення розслідування; у випадку тимчасової

• відсутності уповноваженої особи визначає цим наказом особу зі складу комісії, відповідальну за підготовку матеріалів для засідання (шляхом опитування учасників випадку, з’ясування наявності фото та відеофіксацій, психологічної характеристики сторін тощо);
• інформує особу, яка звернулась із заявою, про подальший порядок її розгляду; скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) не пізніше, ніж три робочі дні з дня надходження заяви про випадок або підозру з метою планування та застосування необхідних заходів реагування.

Діяльність комісії закладу освіти з розгляду випадків булінгу (цькування)

1. Комісія з розгляду випадків булінгу (цькування) є колегіальним органом закладу освіти, яка скликається в кожному окремому випадку надходження заяв про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти не пізніше ніж три робочі дні з дня надходження заяви або повідомлення.
2. До складу комісії входять уповноважена особа та інші зацікавлені особи (педагогічні працівники, практичний психолог, медичний працівник та інші особи) за рішенням керівника закладу освіти.

До участі в засіданні комісії також можуть бути залучені сторони булінгу (цькування) (за потреби), один з батьків або законних представників неповнолітнього кривдника та потерпілого, представники інших суб’єктів реагування на випадки боулінгу (цькування) в закладах освіти та інших зацікавлених сторін.

3. Комісія на своїх засіданнях розробляє пропозиції та рекомендації з питань, що належать до її компетенції.
4. За підсумками роботи комісії складається протокол.
5. За виконання та моніторинг запланованих заходів відновлення та нормалізації психологічного клімату в закладі освіти та визначених рекомендацій для учасників булінгу (цькування) згідно з протоколом засідання комісії відповідає уповноважена особа або особа, яка її замінює у разі відсутності відповідно до наказу про склад комісії.
6. До повноважень комісії належать:

• розгляд та аналіз матеріалів за результатами проведенного розслідування щодо зʼясування обставин на підставі заяви про булінг (цькування);
• визначення сторін булінгу (цькування), можливих причин та необхідних заходів для їх усунення;

планування заходів стабілізації психологічного клімату у колективі, формування емпатії між сторонами булінгу (цькування) та надання соціальних та психолого-педагогічних послуг сторонам булінгу

• (цькування), в тому числі із залученням необхідних фахівціві з надання правової, соціальної та іншої допомоги тощо;
• формування рекомендацій для педагогічних працівників закладу освіти щодо доцільних методів навчання та організації роботи з неповнолітніми сторонами булінгу (цькування) та їхніми батьками або законними представниками;
• формування рекомендацій для батьків або законних представників неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування).

                                                                            ПОРЯДОК

                                     застосування заходів виховного впливу в закладі освіти

1. Заходи виховного впливу застосовуються для відновлення та нормалізації відносин між учасниками освітнього процесу після випадку булінгу (цькування) з метою створення та сприятливого для навчання та роботи освітнього середовища.
2. Заходи виховного впливу застосовуються у разі наявності факту булінгу (цькування) в закладі освіти по відношенню до кривдника, потерпілого та свідків.
3. Заходи виховного впливу мають забезпечити дотримання прав та інтересів сторін булінгу (цькування), необхідне виховання та освіту, соціальну та психолого-педагогічну допомогу.
4. Заходи виховного впливу реалізуються педагогічними працівниками закладу освіти із залученням необхідних фахівців із надання правової, психологічної, соціальної та іншої допомоги, в тому числі територіальних органів (підрозділів) служб у справах дітей та центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді тощо.
5. Необхідні заходи виховного впливу визначає та планує комісія з розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти.
6. Керівник закладу освіти вживає необхідних заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг (цькування), стали його свідками або постраждали від булінгу, в тому числі залучення (за потреби) необхідних фахівців із надання правової, психологічної, соціальної та іншої допомоги тощо.
7. Керівник закладу освіти забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування).

БУЛІНГ: ПОРАДИ БАТЬКАМ, УЧИТЕЛЯМ ТА ДІТЯМ

ЩО ТАКЕ БУЛІНГ ТА ЯКІ ЙОГО ПРИЧИНИ

Булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом.

Кривдники можуть знайти безліч причин щоб цькувати дитину: зовнішність, що не вписується у загальноприйняті рамки, поведінка, думки, які не збігаються з думкою більшості, тощо.

Яскравими прикладами булінгу є словесні образи, навмисне неприйняття дитини до колективу, шантаж та навіть побиття.

"Успіхи у навчанні, матеріальні можливості та навіть особливості характеру можуть стати основою для булінгу. Крім того, жертвою булінгу може стати також той, кому складно спілкуватися з однолітками, хто поводиться відлюдкувато чи, навпаки, провокативно", – зауважують психологи.

Частіше за все люди, що цькують, вважають, що це смішно і в цьому немає великої проблеми чи трагедії, а також, що дорослі не будуть звертати на це увагу.

ЯК ВІДРІЗНИТИ БУЛІНГ ТА СВАРКУ МІЖ ДІТЬМИ

Булінг супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву висміюють, залякують, дражнять, шантажують, б'ють, псують речі, розповсюджують плітки, бойкотують, оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних мережах.

У ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує, той, кого переслідують та ті, хто спостерігають.

Якщо булінг відбувся, він може повторюватися багато разів.

ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО ВАШУ ДИТИНУ ПІДДАЮТЬ ЦЬКУВАННЮ

Перше, що треба зрозуміти – діти неохоче розповідають про цькування у школі, а тому не слід думати, що у перший же раз, коли ви спитаєте її про це, вона відповість вам чесно. Тому головна порада для батьків – бути більш уважними до проявів булінгу.

Якщо ваша дитина стала замкнутою, вигадує приводи, щоб не йти до школи, перестала вчитись, то поговоріть з нею. Причина такої поведінки може бути не у банальних лінощах. Також до видимих наслідків булінгу відносять розлади сну, втрату апетиту, тривожність, низьку самооцінку. Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитись від агресора.

Якщо цькуванню піддають вашу дитину, то обережно почніть з нею розмову. Дайте зрозуміти, що вам можна довіряти, що ви не будете звинувачувати її у тому, що вона стала жертвою булінгу.

Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/подруги.

Також не слід у розмові з дитиною використовувати такі сексистські кліше, як "хлопчик має бути сильним та вміти постояти за себе", "дівчинка не повинна сама захищатись" та інші. Це тільки погіршить ситуацію.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ТИ СТАВ ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ

Перше і найголовніше правило – не тримати це у секреті. Розкажи друзям, знайомим чи рідним про те, що тебе ображають у школі, цього не слід соромитись.

Інколи допомогти з вирішенням складної ситуації у школі може абсолютно не пов’язана з цим людина: тренер у секції, куди ти ходиш після школи, або вчитель, до якого ти ходиш на додаткові заняття.

Також не слід звинувачувати себе у тому, що тебе цькують. Ми говорили раніше, що кривдникам легко знайти жертву булінгу, адже для цього слід просто якось відрізнятись від оточуючих.

Якщо цькування у школі перетворились зі словесних на фізичні – йди до директора школи або завуча та докладно розкажи їм про це. Також повідом про ситуацію батьків.

Якщо у школі є психолог, то можна сміливо звернутись до нього, щоб відновити відчуття впевненості у своїх силах та зрозуміти, як діяти далі.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВИ СТАЛИ СВІДКОМ ЦЬКУВАННЯ

Якщо цькують твого друга чи подругу, то одразу звернись до дорослих: вчителя, старших товаришів, родичів, батьків тощо.

Якщо твій друг чи подруга поділилися з тобою, що вони потрапили у ситуацію булінгу, обов’язково говори з ними про це — вони потребують твоєї підтримки.

У жодному разі не слід приєднуватись до групи, що цькує, та висміювати проблеми свого друга чи подруги.

Якщо ви дорослий, який потерпав від булінгу колись, то не проходьте повз. Спробуйте захистити дитину, яку ображають. При цьому не слід ображати дітей, які цькують, адже деякі роблять це, тому що самі постраждали від насильства (вдома, у спортивній секції, в іншій школі тощо). У таких випадках вони можуть виміщати свій біль через знущання і приниження слабших за себе.

Деякі діти булять, щоб ловити на собі захоплені погляди оточуючих, а відчуття переваги над іншими приносить їм задоволення. До того ж, нападаючи на когось вони захищаються від цькування. Іноді такі діти дуже імпульсивні і не можуть контролювати свій гнів. У таких випадках справа нерідко доходить і до фізичного насильства.

Спробуйте повідомити про булінг людей зі школи, де це відбувається, або батьків дитини.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ІНШИХ ЦЬКУЄШ ТИ

Зрозумій, булінг – це твої дії, а не твоя особистість. Ти можеш ними керувати та змінювати на краще. Пам’ятай, що булінг завдає фізичного та емоційного болю іншому, а тому подумай, чи дійсно ти цього прагнеш? Деякі речі можуть здаватися смішними та невинними, проте вони можуть завдати шкоди іншій людині.

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКА ЦЬКУЄ ІНШИХ

Ми вже казали, що в ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони, а тому, коли ви дізнались про цькування у школі, не слід забувати про тих, хто ображає. Психологи зауважують, що дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу.

Відверто поговоріть з нею про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це". Уважно вислухайте і зосередтеся на пошуці фактів, а не на своїх припущеннях.

Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".

Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.

Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.

Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство. Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.

Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення. Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.

Пам'ятайте, що агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. 

Інтегрований кейс-урок "Антибулінг"

https://ua.edufuture.biz/wpm/bezkoshtovni-kejs-uroki/integrovanij-kejs-urok-antibuling/

ТРЕНІНГ ДЛЯ БАТЬКІВ. ВПРАВИ.

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ПРОєКТИВНОЇ МЕТОДИКИ “НЕІСНУЮЧА ТВАРИНА”

https://dytpsyholog.com/2015/02/18/%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BF%D1%80%D0%B5%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%97-%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BA%D0%B8-2/

План заходів, спрямованих на запобігання

та протидію булінгу (цькуванню) у 2023/2024 навчальному році 

у Яструбинській початковій школі

https://docs.google.com/document/d/1nCgRXkXfdkdYo9bTAbOgGIq8D-DznVvG/edit?usp=sharing&ouid=105548178782320361664&rtpof=true&sd=true

 План заходів, спрямованих на запобігання

та протидію булінгу (цькуванню) у 2022/2023 навчальному році 

у Яструбинській початковій школі

https://docs.google.com/document/d/1PWh6Yeb5Vf_YHH4bssBuaSM10fP2l1gu/edit?usp=drive_link&ouid=104790606345742433266&rtpof=true&sd=true

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів

України щодо протидії булінгу (цькуванню)" (гіперпосилання)

https://zakon.rada.gov.ua/go/2759-20

 Наказ МОН України №1646 від 28.12.2019

"Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування)

та застосування заходів виховного впливу

в закладах освіти" (гіперпосилання) 

https://mon.gov.ua/ua/npa/deyaki-pitannya-reaguvannya-na-vipadki-bulingu-ckuvannya-ta-zastosuvannya-zahodiv-vihovnogo-vplivu-v-zakladah-osviti

Інформаційні матеріали щодо протидії булінгу з використанням інформаційно-

комунікаційних технологій та сексуальної експлуатації дітей в інтернеті

Батькам. Питання – відповіді

Що таке секстинг та чим він небезпечний?

Секстинг – це надсилання інтимних фото або відео із використанням сучасних засобів зв’язку. Діти можуть надсилати такі матеріали як знайомим, так і не знайомим їм у реальному житті людям. І з багатьох причин секстинг цікавий для дітей: з його допомогою вони вивчають власну сексуальність, виражають довіру, а ще часто вважають, що це безпечніше, ніж сексуальні стосунки. Також діти надсилаютьтакі зображення, аби пофліртувати або із бажання отримати комплімент та привернути до себе увагу. І в разі позитивного відгуку у них може виникає залежність від цих приємних почуттів. У 2017-2018 роках національна гаряча дитяча лінія “Ла Страда-Україна” отримала 2627 запитів щодо секстингу.

Секстинг може призвести до дуже тривожних наслідків. Матеріали подібних переписок можуть бути оприлюднені, що часто призводить до кібер булінгу та булінгу дитини у школі. Крім того, коли дитина вже у дорослому віці вступає до вищого навчального закладу чи шукає роботу, то інформацію про кандидатів часто перевіряють в Інтернеті і такі матеріали можуть завадити здійснити мрію.

Чому діти можуть надсилати свої оголені фото?

У підлітковому віці відбувається багато змін у мозку дітей. Вони починають розвивати свою ідентичність, відділятися від батьків та досліджувати свою сексуальність. Цей триває десь до 25 років. Підлітки експерементують та вивчають, хто вони є. Це нормальний процес.

Але смартфони змінили дитинство та створили у дітей “ілюзію спальні”. Це значить що у дитини завжди є доступ до Інтернету, і найчастіше вона користується ним саме у своїй кімнаті – без відома дорослих. При цьому діти почуваються захищеними, оскільки вони знаходяться у фізичній безпеці. В такій ситуації неочевидний зв’язок між їхніми діями онлайн та проблемами офлайн і вони готові на більш ризиковані дії.

Як діяти, якщо дитина надіслала свої інтимні фото чи відео і вони стали об’єктом розповсюдження?

Заспокоїтися та підтримати дитину. Подякуйте її за довіру та за те,що вона прийшла із цією проблемою саме до вас. Висловіть їй свою підтримку та розуміння, скажіть, що розумієте, наскільки це важливе питання, та що завжди будете на її боці.

Після чого обговорити із нею наступні питання:

Чому дитина зробила ці фото?
Це питання важливо задавати без тиску, не звинувачуючи дитину у скоєному, аби зрозуміти її мотивацію та характер стосунків із тими, кому вона їх надіслала. Можливо дитину змусили їх зробити.
Кому та чому фото були надіслані?
Хто, коли та чому почав їх поширювати?
Де вже бачили фото і хто їх бачив?
Це вам допоможе швидше їх видалити.
Чи задіяні у розповсюдженні дорослі? Якщо відповідь на це питання “так”, то варто негайно звертатись до Поліції, бо такі дії, скоєні повнолітніми – це злочин.

Далі треба спокійно, але швидко діяти:
Зробити скріншот (знімок екрану) сторінки, на якій опубліковані світлини.
Звернутись разом із дитиною до служби підтримки соціальних мереж із проханням видалити ці матеріали, як такі, що є інтимними матеріалами із дітьми.
Зв’язатися із батьками дитини, що розповсюджує матеріали та спокійно пояснити про порушення. Скоріше за все вони будуть здивовані та занепокоєні так само як і ви, тому зберігайте спокій та повагу.

Якщо ситуація не вирішується, то можна звернутись до школи, де навчається дитина, що публікує фото, або до Поліції.
У випадках коли почався кібербулінг дитини, треба на деякий час обмежити або припинити користування соцмережами

Які ще є сексуальні ризики для дитини в Інтернеті?

Найчастіше ми говоримо ще про онлайн-грумінг та сексторшен.

Онлайн-грумінг— це процес комунікації із дитиною в Інтернеті, під час якого злочинці налагоджують довірливі стосунки із дитиною з метою сексуального насильства над нею у реальному житті чи онлайн – це коли вони змушують дітей робити виконувати певні сексуальні дії перед камерою. Злочинці свідомо будують своє спілкування із дитиною таким чином, аби викликати в неї теплі почуття та довіру, показати що вона цінна та унікальна. Вони можуть прикидатися однолітками дитини, пропонувати роботу моделлю, дарувати подарунки тощо. Згідно міжнародних експериментів, щонайменше за 18 хвилин злочинець може отримати інтимні фото від дитини. У 2017-2018 роках національна гаряча дитяча лінія “Ла Страда-Україна” отримала 1047 запитів щодо онлайн-грумінгу.

Ще однією проблемою може стати сексторшен – налагодження довірливих стосунків із дитиною в Інтернеті з метою отримання приватних матеріалів, шантажування та вимагання додаткових матеріалів чи грошей. За статистикою американської організаціїThorn, 68% випадків вимагання не закінчуються, навіть якщо дитина відправила злочинцю те, що його цікавило.
Якщо дитина стала жертвою кібергрумінги чи сексторшену, варто негайно звертатися до Поліції або Кіберполіції

Що робити, якщо в моєї дитини вимагають інтимні фото?

Перш за все треба підтримати дитину та показати що ви на її боці. Їй було дуже важко зважитися розповісти вам про ці проблем.

А наступні кроки такі:
– Припинити листування
– Не надсилати фото чи гроші
– Ні в якому разі не зустрічатись із злочинцем
– Зробити копію всього листування
– Звернутись разом із дитиною до Поліції.

Вимагання, шантаж і здирництво – це злочини, за яке передбачено покарання. Тому, якщо ваша дитина опинилась у такій ситуації, слід негайно звернутись до правоохоронних органів – Поліції чи Кіберполіції. Остання пропонує можливість розмістити електронне звернення на своєму сайті.

Ні в якому разі не слід далі переписуватись із злочинцем або надсилати йому матеріали, які він просить. У більшості подібних випадків вимагання на цьому не зупиняться.

Які поведінка онлайн друзів дитини може вказувати на небезпеку?Підозру може викликати така поведінка:
Прохання перейти у більш секретний формат спілкування, наприклад, через додаток у телефоні замість соціальних мереж (WhatsApp,Viber,Telegramтощо).
Дуже стрімкий розвиток відносин, приділення дитині неочікувано багато уваги.
Перехід до розмов про секс після нетривалого знайомства.
Надсилання власних інтимних фото чи прохання надіслати фото дитини.
Обурення відмовою дитини надіслати інтимні фото.
Прохання тримати спілкування в таємниці.
Пропозиція до відеоспілкування, але відмова показати себе при цьому (через “несправність камери” абощо).

Що робити, якщо дитина оприлюднила свої персональні дані?

На жаль, подібне може трапитись із кожним. Тому не слід сварити дитину. Більшість людей, що активно використовують Інтернет, так чи інакше розкривають свої особисті дані – номер телефону, адресу, інколи навіть банківські дані. У більшості випадків це не призводить до катастрофи, тому не радимо надміру тривожитись.

Втім, варто негайно видалити усі оприлюднені дані, якщо дитина розмістила їх у своєму профілі в соцмережі. Якщо дитина повідомила точну адресу, можна посилити систему охорони житла. Якийсь час варто супроводжувати дитину у її переміщеннях.

Крім того, слід ще раз проговорити з дитиною правила безпеки в мережі: не поширювати такі свої особисті дані, як адреса, телефон, номер школи, гуртки чи секції, які дитина відвідує, інформацію про батьків та банківські дані. Не радимо також писати у публічному доступі, що дитина чи родина збирається у відпустку чи переїжджає.

Яким правилам поведінки у соціальних мережах треба навчити дитини?

Спілкуватись тільки із людьми, яких вона знає в офлайн-житті.
Закрити у соціальних мережах сторінку та список друзів від незнайомців.

Не вказувати у своїх профілях адресу, номер телефону та школи, де дитина навчається.

Не позначати геолокацію у своїх публікаціях.

Перед публікацією чи надсиланням повідомлень користуватись “Тестом білборда” – уявляти, що вся інформація, надіслана в Інтернеті, автоматично публікується на великому білборді поруч зі школою.

Що робити, якщо дитина хоче зустрітись із людиною, яку знає лише онлайн?

Бажання зустріти свого онлайн-друга в офлайн-житті – нормальне. Не варто забороняти дитини зробити це, адже багато людей, які згодом стали хорошими друзями, дійсно познайомились в Інтернеті – в мережевих іграх, чатах та на тематичних форумах. Проте радимо взяти до уваги певні правила безпеки першої зустрічі дитини із онлайн-друзями.

По-перше, проговоріть з дитиною, що ваше хвилювання за неї в такій ситуації природне, тому вам варто знати точно, де та коли відбудеться зустріч і подивитися на профіль нового друга у соціальних мережах чи онлайн грі, де вони познайомилися.
Нехай дитина назначить її у добре знайомому людному місці. В жодному випадку не можна сідати у автівку нового друга, розкривати свою адресу, дозволяти проводити себе до дому чи іти у гості чи на вечірку.

Якщо дуже переживаєте за дитину, ви можете її супроводжувати – проте так, щоб вона знала про це заздалегідь та не розцінила вашу турботу як шпигунство. Попросіть дитину не покидати цього місця разом із новим другом та зустріньте її після зустрічі.

По-друге, попросіть дитину подзвонити вам чи іншій довіреній особі, як тільки вона відчує, що ситуація стала тривожною чи неприємною. Будьте готові негайно забрати дитину.

Підліткам. Питання – відповіді

Що робити, якщо мене просять надіслати інтимні фото чи відео?

Надсилати свої інтимні зображення, якщо тобі ще немає 18 років – незаконно. Тому не радимо робити цього. Також пам’ятай, що надіслане в Інтернеті – навіть у приватній переписці – неймовірно важко із нього видалити. Соцмережі зберігають дані на серверах, повідомлення пересилаються, а скріншот зробити можна майже в усіх месенджерах. До того ж, перед тим, як надіслати фото чи відео, потрібно розуміти, навіщо воно твоєму співрозмовнику.
Якщо тебе просить про це людина, поясни, що тебе тривожить таке прохання і ти не впевнений, чи твоя інформація не піде далі. Не бійся образити чи розгнівати співрозмовника – скоріш за все, людина, яка розлютиться на подібну відповідь не являється справжнім твоїм другом.

Що робити, якщо я відправив комусь оголені фото чи відео?

По-перше, знай, що ти не зробив(ла) нічого жахливого – дуже багато людей з певних причин надсилають свої фото. Але це було доволі необачне рішення, яке ми радимо не повторювати. Також слід попросити отримувача цих фото негайно їх видалити.
По-друге – потрібно негайно видалити фото із переписки в соцмережі, месенджері чи на форумі – обов’язково з поміткою “видалити для всіх учасників чату”, якщо це можливо. Але спочатку слід також зробити знімок екрану (скріншот), де видно, кому та коли ти відправив(ла) ці матеріали. Якщо людина спробує розповсюдити фото, в тебе буде підтвердження, із яким ти зможеш звернутись до правоохоронців або адміністрації онлайн-ресурсу з проханням видалити фото.
По-третє, не соромся та не бійся розказати про цю ситуацію батькам чи іншим довіреним особам (родичу, вчителю). З їхньою участю ти зможеш впевненіше звернутись по допомогу. Крім цього, ти завжди можеш звернутись по допомогу на національну дитячу гарячу лінію “Ла Страда – Україна” за номером 0 800 500 225 або 116 111 (для дзвінків з мобільного). Гаряча лінія працює з понеділка по п’ятницю, з 12:00 до 16:00.

Що робити, якщо людина, яку я знаю тільки онлайн, вимагає у мене відеодзвінок чи зустріч офлайн?

Інтернет – місце для знайомств і комунікації, тому в бажанні поговорити через відеочат чи зустрітись офлайн немає нічого поганого. Проте на цьому бажанні можуть будувати свої стратегії зближення кіберзлочинці. Тому ти маєш продумати, як захистити себе.
По-перше, не варто відразу погоджуватись на відеодзвінок – злочинці часто записують їх та використовують для шантажування (як це працює — дивись осьтут). Якщо ж у твого співрозмовника, за його словами, якісь проблеми з камерою чи зв’язком, через які ти не можеш його бачити, ні в якому разі не продовжуй такого дзвінка.
Особиста зустріч також вимагає дотримання певних правил безпеки. Радимо піти на неї у супроводі друга або довіреної особи, а також обов’язково повідомивши своїм батькам, де та з ким саме ти перебуватимеш. Ні в якому разі не зустрічайся у малолюдних місцях та не йди у гості до нового друга. Не сідай у автівку навіть після зустрічі та не дозволяй себе проводжати до дому.

Що робити, якщо мене шантажують надісланими раніше фото чи відео?

У подібній ситуації, не вагаючись, звернись по допомогу до дорослих, а також до Поліції. Крім цього, ти завжди можеш звернутись по допомогу на національну дитячу гарячу лінію “Ла Страда – Україна” за номером 0 800 500 225 або 116 111 (для дзвінків з мобільного) (лінія працює з понеділка по п’ятницю з 12 до 16 години). Які б у тебе не були причини надсилати свої інтимні матеріали, вони тебе не засудять та ні в чому не звинуватять. Навпаки, допоможуть якнайшвидше вийти із цієї ситуації.
Також ти можеш запитати пораду у нашого чат боту, а якщо матеріали вже розміщені, то повідомити про них у службу підтримки соціальних мереж, сайту де вони знайдені, укіберполіціюта на нашу гарячу лінію (лінія iwf).
Шантаж та здирництво – це злочини, за які передбачене покарання. Ні в якому разі не можна потурати їм та погоджуватись на вимоги злочинців. Так ти легітимізуєш їхню поведінку, тому вони повернуться ще раз та продовжать кривдити тебе та й інших підлітків.

Чи можу я займатися секстингом зі своїм хлопцем/дівчиною?

Ми не рекомендуємо займатись секстингом навіть із партнером(кою) – особливо, якщо вам ще немає 18 років. Надсилання своїх інтимних фото та відео, якщо вам ще немає 18 – незаконне. Аби переконатись, що ти не довіряєш Інтернету нічого, що може нашкодити тобі у майбутньому, користуйся “Тестом білборда”. Уяви, що все, що ти відправляєш онлайн, автоматично з’являється на величезному білборді поряд із твоєю школою. Чи було б тобі комфортно бачити там певні повідомлення? Публікуй їх, тільки якщо відповідь “Так”.

Як видалити небажане фото з Інтернету?

На жаль, те, що раз потрапило до Інтернету, доволі важко звідти видалити. Проте певні способи зарадити у ситуації, коли туди потрапили інтимні фото, є. По-перше, слід негайно видалити фото з їхнього першоджерела. Якщо це був чат у соцмережі чи месенджері, то за можливості видали фото для всіх його учасників.
Якщо фото було взяте з вкраденого гаджету, рекомендуємо звернутись до Поліції та повідомити про це.
Якщо ти бачиш свої фото у соцмережах, надсилай на них скарги до адміністрації, вказуючи, що матеріали були узяті без твоєї згоди. Якщо ж на форумі чи вебсайті – звертайся до технічної команди ресурсу. Намагайся не привертати уваги до фото та відео, коментуючи публікації із ними, адже так їх побачить ще більше людей. Якщо твої фото розповсюджує хтось знайомий – наприклад, однокласник – можна звернутись до його батьків разом із дорослими, яким ти довіряєш.

Як зупинити фейків, що створили профілі і завантажують туди мої фото?

Якщо ти помітив сторінку в соцмережах, власник якої видає твої фото за свої, ти можеш звернутись до адміністрації соцмережі. Надавши документи, що підтверджують твою особу, та вказавши першоджерела своїх фото (часто достатньо звірити дати їх публікації), ти доведеш, що інша сторінка – фейкова.
Також варто попередити близьких людей про існування такої сторінки. Можливо, злочинець, що створив її, спробує зв’язатись із ними, використовуючи твоє ім’я та фото. Їм слід знати, що все, що він пише – неправда.
Не намагайся коментувати чи ставити вподобання на фейковій сторінці – таким чином ти привернеш до неї ще більше уваги.

Як захистити свою сторінку від кіберзлочинців?

По-перше, не слід публічно вказувати в соцмережах особисту інформацію – адресу, мобільний телефон, номер школи, назву гуртка, який ти відвідуєш. Те ж саме стосується і геолокацій – обережно проставляй їх на фото, намагаючись не викривати конкретних місць, де ти часто буваєш, адже злочинці можуть використати ці дані для переслідувань.
По-друге, не відкривай свої сторінки в соцмережах для усіх користувачів – обмеж доступ тільки для друзів. Намагайся не додавати у друзі людей, яких не знаєш офлайн. Не відповідай на заявки у друзі та повідомлення, які видаються тобі підозрілими.
По-третє, слідкуй за тим, аби не зберігати паролі до своїх сторінок на гаджетах спільного користування (наприклад, у бібліотеці чи школі). Не залишай на них свої сторінки відкритими. рекомендуємо не робити цього навіть на власних гаджетах, адже їх можуть вкрасти чи загубити.

Що робити, якщо мені надсилають інтимні фото?

По-перше, ні в якому разі не думай, що це ти чимось спровокував(ла) подібну поведінку. Онлайн-грумери, що найчастіше надсилають дітям та підліткам свої інтимні фото, будуть робити це незалежно від твоєї реакції. Їхня ціль – викликати в тебе відчуття довіри і створити ілюзію тісних інтимних стосунків, ставлячи тебе у незручне та залежне становище.
Якщо ти отримуєш небажані інтимні фото, радимо заблокувати профілі, які їх надсилають. Не погоджуйся на шантаж та погрози, якщо такі з’являться – відразу звертайся до служби підтримки соц мереж, дорослих, Поліції або на національну дитячу гарячу лінію “Ла Страда – Україна” за номером 0 800 500 225 або 116 111 (лінія працює з понеділка по п’ятницю, з 12:00 до 16:00). Намагайся не вступати з подібними особами у переписку, бо їм потрібна саме твоя відповідь.
Якщо фото надсилає тобі знайома людина (наприклад, однокласник), варто розпитати його, чому і навіщо він це робить. Можливо, він не бажає зла або взагалі зробив це помилково. Проте, якщо він наполягає та продовжує надсилати тобі небажані матеріали, варто звернутись до батьків та вчителів, а також до шкільного психолога.

Що варто знати про налаштування приватності у соцмережах та месенджерах?

Ключем до безпечного Інтернету є захищена особиста сторінка в соцмережах та месенджерах. Отож, що варто пам’ятати про налаштування приватності?
По-перше, варто закрити сторінку від усіх користувачів, які не входять до списку друзів.
По-друге, будь обережним(ою) із налаштуваннями геолокації, особливо в соцмережах, що можуть відкривати її за замовчуванням (як-от Snapchat). Радимо ставити її лише в особливих випадках та не обмежувати певним місцем – наприклад, достатньо вказати “Київ” та не вказувати конкретну будівлю, де ти живеш. Це стосується також і фото на впізнаваній локації – якщо ти в один і той самий час регулярно буваєш в одному місці (наприклад, відвідуєш широковідомий спортзал), не варто розкривати це на своїй сторінці. Подібні фото з геолокацією часто використовують сталкери (переслідувачі).
По-третє, радимо закрити можливість коментування – краще для усіх, окрім близьких друзів. Саме з коментарів під фото кіберзлочинці часто розпочинають знайомство.

https://drive.google.com/file/d/11w1UOrUx_mGB44PQD_go34hj1DhpVPZx/view?usp=sharing

Про булінг як явище в цілому...(гіперпосилання)

https://drive.google.com/file/d/1TaEA5pyXKWVB8MJri79Su6MiuSjzgZJ6/view?usp=sharing

Порядок подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності)

заяв про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти

(гіперпосилання)

https://drive.google.com/file/d/1kQR0Owuv7tIclm_NJmxsFmq48akTb33D/view?usp=sharing

Порядок реагування на доведені випадки булінгу (гіперпосилання)

https://drive.google.com/file/d/1WF-_BH5SOkOgxe_Z--X_rJ0vl5e6-akn/view?usp=sharing

Чи знаєш ти, як захистити себе і своїх друзів?

Як ти можеш захиститися від булінгу?

За що несеш відповідальність перед Законом?

Ознайомся з цією пам’яткою, дізнайся про свої права і обов’язки вже

сьогодні!

Пам'ятка школяру

Пам’ятка для батьків. Як припинити третирування дитини у школі та допомогти їй?

1. Перш за все необхідно вдома ліквідувати атмосферу, що сприяє перетворенню дитини на «жертву». Ніякої надмірної опіки чи, навпаки, деспотизму, покарань та побиття за провину. 2. Окрім того, необхідно обов'язково питати дитину, як справи у неї в школі, маючи на увазі не тільки оцінки, а й відносини з однокласниками. Обережно задавайте питання, оскільки цькування може бути не тільки відкритим, а й прихованим, пасивним. Наприклад: небажання сидіти за однією партою, грати в одній команді, ігнорування тощо. Якщо ви відчули певні негаразди, поговоріть з дитиною та її класним керівником. 3. Якщо булінг уже відбувся, зважте його масштаби. Якщо це проблема між двома дітьми, яка може бути залагоджена власними силами, краще надати дитині можливість самостійно розібратись та навчитись відстоювати власні інтереси. 4. Якщо ж третирування набуло вже великих розмірів, проаналізуйте разом з дитиною, чи зможе вона сама захистити себе та відновити свій авторитет у класі. Наприклад, якщо дитину дражнять з-за надмірної ваги, варто записати її у спортивну секцію. 5. Якщо ваша дитина дуже скромна та невпевнена у собі - допоможіть їй стати більш впевненою, адже підвищення самооцінки робить людину більш врівноваженою та терпимою до цькувань оточуючих. З'ясуйте, які гуртки відвідують її однокласники, чим займаються у позаурочний час. Можливо, вашій дитині теж захочеться відвідувати якусь із цих секцій, у результаті чого вона зможе встановити контакт з деякими однокласниками. Заохочуйте дитину до активної участі у загальношкільних заходах, які зближують дітей та допомагають ім набути впевненості у собі. 6. В особливо важких випадках, якщо ваша дитина, з певних причин, стала «відкинутою» у класі, приверніть увагу класного керівника та шкільного психолога до проблеми. В цьому випадку вам необхідна буде допомога фахівців. 7. Пам'ятайте: ваша любов та підтримка допоможуть дитині впоратися зі складною ситуацією. Як батьки можуть допомогти дітям? 1. Якщо дитина розповідає вам про бешкетника, зосередьте увагу на комфорті та підтримці, не показуючи, наскільки ви засмучені. Діти часто не хочуть розповідати дорослим про залякування, тому що відчувають себе ображеними та приниженими або турбуються про те, що батьки будуть дуже перейматись і хвилюватись. 2. Іноді діти думають, ніби це їх власна провина, що, якби вони виглядали або вели себе по-іншому, то цього б не сталось. Іноді вони бояться, що, якщо розбишака дізнається, що вони комусь усе розповіли, то буде ще гірше. Інші побоюються, що їхні батьки не повірять їм чи не робитимуть жодних дій у цьому напрямі. Або ж діти хвилюються, що батьки змусять їх дати відсіч бешкетнику, якого вони бояться. Хваліть дитину за те, що вона набралася сміливості порозмовляти про це. Переконайте її, що вона не самотня - багато людей отримують свою порцію знущань у певний момент. Підкресліть, що погано робить бешкетник, а не сама дитина. Переконайте сина чи доньку в тому, що ви придумаєте, як правильно вчинити в цій ситуації, разом врахуєте всі тонкощі. 3. Іноді старший брат, сестра або друг можуть допомогти впоратися із ситуацією. Вашій дитині може бути корисно почути, як її старшу сестру, яку вона обожнює, дражнили через її зубні брекети і як вона впоралася з цим. Старший брат або друг може також дати деяке уявлення про те, що відбувається у школі або там, де трапляються знущання, і допоможе придумати краще рішення. 4. Сприймайте серйозно побоювання дитини, що знущання будуть ще гіршими, якщо задирака дізнається, що ваша дитина розповіла про них. В першу чергу варто зв'язатися з класним керівником та шкільним психологом. Іноді корисно звернутися до батьків агресора. Краще зробити це в офіційних умовах, наприклад, у присутності адміністрації школи. 5. У нашій країні є закони і правила, що захищають від знущань, насильства. Кривдники або їхні батьки несуть відповідальність за скоєні порушення. У деяких випадках, якщо у вас є серйозні побоювання із приводу безпеки вашої дитини, вам буде потрібно звернутись до органів поліції. 6. Удома ви можете знизити негативний вплив знущань. Навчайте дітей спілкуватися з такими друзями, які допомагають розвивати їх упевненість у собі. Допоможіть їм знайомитися з іншими дітьми, відвідуючи різні гуртки чи спортивні секції. І знайдіть такі заняття для дітей, які допоможуть їм почуватись упевненими й сильними. 7. Під впливом емоцій у дорослих може виникнути пропозиція дитині дати відсіч агресору. Зрештою, ви гніваєтеся, що ваша дитина страждає, і, можливо, у дитинстві ваші батьки радили вам «постояти за себе», що ви успішно робили. Але важливо порадити дітям не відповідати на знущання бійкою або відповідними знущаннями. Це може швидко перерости в насильство, помсту, травмувати когось із них. Замість цього найкраще відсторонитися від ситуації, поспілкуватися з іншими дітьми й розповісти про все дорослим. Пам'ятайте: якими б прикрими не були знущання для вас і вашої родини, є багато фахівців і способів, які допоможуть вам вирішити цю проблему. Дії батьків при вербальному булінгу: перш за все, вчіть своїх дітей поваги. На прикладі власної моделі поведінки зміцнюйте їхню думку про те, що кожний заслуговує доброго ставлення: дякуйте вчителям, хваліть дитину та її друзів, виявляйте добре ставлення до працівників магазинів, бібліотек, транспорту, будьяких закладів. Розвивайте самоповагу дітей і вчіть їх цінувати свої сильні сторони. Найкращий захист, який можуть запропонувати батьки, - це зміцнення почуття власної гідності й незалежності своєї дитини та її готовності вжити заходи в разі потреби. Обговорюйте і практикуйте безпечні, конструктивні способи реагування вашої дитини на слова або дії булера. Разом придумуйте основні фрази, які дитина може сказати своєму кривднику переконливим, але не ворожим тоном, наприклад: «Твої слова неприємні», «Дай мені спокій» або «Відчепись», «Ти робиш мені боляче, я можу зробити тобі так само», «Я не буду терпіти знущання». Дії батьків при фізичному булінгу: якщо ви підозрюєте, що вашу дитину піддають фізичному насильству, почніть випадкову розмову - спитайте, як справи у школі, що відбувалось під час обіду чи на перерві, по дорозі додому. На основі відповідей з'ясуйте в дитини, чи вів хто-небудь себе образливо у ставленні до неї. Намагайтеся стримувати емоції. Підкресліть важливість відкритого, постійного зв'язку дитини з вами, вчителями або шкільним психологом. Документуйте дати й час інцидентів, пов'язаних зі знущаннями, відповідну реакцію залучених осіб та їх дії. Не звертайтесь до батьків розбишак, щоб розв'язати проблему самостійно. Якщо фізичне насильство над вашою дитиною продовжується й вам потрібна додаткова допомога за межами школи, зверніться до місцевих правоохоронних органів. Існують закони про боротьбу із залякуванням і домаганнями, які передбачають оперативні коригувальні дії. Дії батьків при примусовій ізоляції дитини: тактика ізоляції припускає, що когось навмисно не допускають до участі в роботі групи або класу, участі у грі, заняттях спортом чи позаурочній діяльності. Використовуйте вечірній час, щоби порозмовляти з дітьми про те, як пройшов їхній день. Допомагайте їм у всьому шукати позитивні моменти, звертайте увагу на позитивні якості дітей і переконайтесь, що вони знають, що є люди, які їх люблять і завжди готові подбати про них. Зосередьтесь на розвитку їхніх талантів та інтересів до музики, мистецтва, спорту, читання й позашкільних заходів, щоб ваші діти могли будувати взаємини поза школою. Дії батьків при кібербулінгу: повідомлення образливого характеру можуть поширюватись. Спочатку встановіть домашні правила користування Інтернетом.Домовтеся з дитиною про тимчасові обмеження, що відповідають її віку. Будьте обізнаними щодо популярних і потенційно образливих сайтів, додатків і цифрових пристроїв, перш ніж ваша дитина почне використовувати їх. Дайте дитині знати, що ви маєте намір відстежувати її діяльність в Інтернеті. Скажіть їй про те, що коли вона піддається кіберзалякуванню, то не повинна втягуватись, реагувати або провокувати кривдника. Замість цього їй необхідно повідомити про все вам, щоб ви змогли роздрукувати провокаційні повідомлення, включаючи дати та час їх отримання. Повідомте про це у школу та Інтернетпровайдера. Якщо кіберзалякування загострюється й містить погрози та повідомлення явного сексуального характеру, зверніться до правоохоронних органів. Якщо дитина повідомляє вам, що вона або ще хтось піддається знущанням, булінгу, підтримайте її, похваліть за те, що вона набралася сміливості й розповіла вам про це, зберіть інформацію (при цьому не варто сердитись і звинувачувати саму дитину). Підкресліть різницю між доносом з метою просто завдати комусь неприємностей та відвертою розмовою з дорослою людиною, яка може допомогти. Завжди вживайте заходи проти знущань, булінгу особливо якщо насильство набуває важкі форми або постійний характер, зв'яжіться з учителем, соціальним педагогом, психологом або директором школи вашої дитини, щоб контролювати ситуацію доти, доки вона не припиниться.

Профілактика кібербулінгу

УВАГА! БУЛІНГ!

Булінг – це відносно новий термін для пересічного громадянина, зміст якого кожен із нас не просто знає, а в більшості випадків стикався з цим явищем у дитинстві. Під терміном "булінг"– це агресивна поведінка щодо окремої особи або групи, з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження.

Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя.

Дитина більшу частину свого часу проводить чи то в садочку, чи то у школі. Тому саме працівники цих закладів мають першими реагувати на випадки булінгу. І діяти не через звичку наказати «припинити» дитині-агресору «булити» інших, а через роботу і з психологом, і з родиною дитини-агресора. Соціальні служби, соціальний працівник мають бути повідомлені про таку родину. Оскільки в світовій практиці є випадки, коли поведінка дитини-агресора є відображенням поведінки її батьків…

Булінг – це проблема, яка руйнує життя багатьом дітям у різних варіаціях, починаючи від отримання дитячих комплексів жертви, які потім переслідуватимуть людину впродовж усього її життя, і закінчуючи кримінальними порушеннями для агресора. Це величезне питання не стільки за масштабом, скільки за рівнем замовчування. В нашому суспільстві не прийнято казати про те, що ти став жертвою булінгу.
Найважливішими є увага та відповідна реакція з боку батьків і рідних дитини та з боку педагогів чи вихователів.

Батьки ж мають вірити своїм дітям! Якщо дитина каже, що не хоче йти до школи, то це не характеризує її як ледачу або примхливу. Ні! Є дуже велика вірогідність того, що їй там не комфортно саме через булінг безпосередньо стосовно неї або когось з її знайомих. І якщо батьки не підтримають свою дитини, не докладуть зусиль, щоб поговорити і з’ясувати причини такої поведінки, то практика показує, що такі діти стають більш вразливими до хвороб, проблем із психікою та проблем із взаємовідносинами в дорослому житті.


Причин булінгу може бути багато: хтось маленький або високий на зріст, хтось світліший, рудіший, занадто тихий або навпаки галасливий… Цей перелік може бути нескінченним, проте, всі ці причини зводяться до однієї тези – хтось не такий, як інші.

1. Фізична – побої, нанесення травм, які частіше всього виставляються в мережу.
2. Поведінкова. Ігнорування, бойкот, ізоляція в колективі, поширення різноманітних пліток, шантаж, постійні погрози, псування особистих речей, інтриги. У даному контексті лікар наводить приклад із власної практики. Дівчинка 14 років, яка одна в сім’ї, симпатична, зовні спокійна, має із батьками хороші та довірливі стосунки, навчається погано, школу відвідує рідко, натомість гарно малює та мріє бути дизайнером. Взаємовідносини із вчителями, із її слів, «ніякі». Запитання про однокласників ігнорує. Процес встановлення довіри тривав довго. Однак на третій консультації сама заговорила про школу. «Я дуже добре навчалася, була відмінницею в третьому класі, але захворіла, мене не було на уроках два місяці, за цей час до мене ніхто не подзвонив, навіть вчитель. Коли я повернулася, однокласники зі мною не спілкувалися, ніби ігнорували. Мене це дуже образило, мамі я не розповідала, що в класі «чужа», а далі ще гірше - залишилась одна за партою. Вони навіть по імені до мене не звертались, я перестала піднімати руку і майже не вчила уроки, почала часто хворіти. І коли я була на уроках мені, ставили «нб». Я відчуваю себе невидимкою», - розповіла дівчинка психологу. При психологічному дослідженні: високий рівень тривожності, занижена самооцінка, комплекс неповноцінності, апатія.
3. Вербальна агресія – постійне глузування, образливі висловлювання, підколи і навіть прокльони. Наводимо ще один відповідний випадок з практики лікаря-психолога. Хлопець 13 років, схильний до повноти, найвищий у класі, відмінник. Вимоглива та авторитарна мама зазвичай порівнює його із молодшою сестрою. Хлопчик друзів не має, в класі його постійно ображають, він на це дуже болісно реагує - плаче, вдома конфліктує з мамою. Єдиний друг – батько, але він постійно на роботі. Постійні чвари із однокласниками, призвели до істерик вдома та появи невротичних тиків. На консультації психолога він був відкритий, дуже відповідальний до завдань, емоційно лабільний. При психодіагностиці: комплекс неповноцінності, високий рівень фрустрації та невротизації, депресивні тенденції.
4. Кібербулінг - найбільш популярна серед підлітків форма поведінки, яка полягає у розсиланні повідомлень, фотографій, відео агресивного та образливого характеру з використанням нових інформаційних та комунікаційних технологій.
У булінгу беруть участь завжди такі групи дітей: жертва, агресор (переслідувач, булі), пасивні учасники, спостерігачі. І цькування починає той, хто є лідером у класі. Спільними рисами всіх форм є агресія та спланованість дій проти жертви; постійність таких ситуацій; дисбаланс статусів агресора та жертви. Жертви є пасивними (уникають кривдників, низьке почуття власної гідності, самотні) і провокативними (запальні, агресивні, намагаються себе захистити). Ще один випадок з практики психолога: дівчина 15 років, живе із мамою, завжди відчувала нестачу грошей, спокійна, самостійна. Терпіла знущання декілька років, агресором була дівчинка лідер у класі, всі інші спостерігачі, ніхто не захищав. Розповіла про це матері, яка разом із вчителем намагалася зупинити цькування. Але стало ще гірше. Після обговорення цієї ситуації вдома, було прийнято рішення захищати себе. «Тож коли я отримала дозвіл від мами та відчула її підтримку, то стала відчувати себе спокійно та впевнено. Прийшла до школи, нікого не чіпала та ця «лідерка» забрала мій зошит і в черговий раз почала ображати. Мене вже було не спинити, і байдуже, що на мене дивляться вчителі, учні! Я вперше показала, що більше не дам себе образити. В мене з’явилася подруга і тепер мене остерігаються», - розповіла школярка.
Які причини такої поведінки?
• Боротьба за лідерство в колективі.
• Неприйняття особливостей однолітків.
• Нерозуміння того, що наносять шкоду іншим.
• Байдужість дорослих (вчителів, батьків).
Слід зазначити, що хлопчики частіше вдаються до фізичного булінгу, а дівчатка до вербального, втім ця різниця відносна. За власним спостереженням, дівчата більше проявляють агресію та жорстокість, особливо до протилежної статі.
Психологи пропонують такі шляхи вирішення проблеми.
Найбільш ефективний є комплексний підхід. Це робота з класом, учителями, батьками та при необхідності індивідуальна робота з дитиною.
На що потрібно звернути увагу батькам:
1. Порушення харчової поведінки (булімія або анорексія).
2. Часто почав хворіти.
3. Погіршилася успішність, не хоче йти до школи, прогулює уроки.
4. Немає друзів, нікуди не ходить, уникає розмов про школу та однокласників.
5. Став неуважним, агресивний до рідних та тварин.
6. Рідко виходить з дому, не запрошує однокласників до себе.
7. Ходить замислений, постійно сидить у соціальній мережі.
8. Постійно щось собі купує, наприклад одяг, різні дрібнички.
9. Поява різних нав’язливостей, аутоагресії, порушення сну або, навпаки, спить цілий день.
Якщо дитина розповіла, що стала жертвою булінгу:
• Поспівчувайте, покажіть, що ви на її боці.
• Дайте відчути, що вона не самотня.
• Не залишайте цю ситуацію без уваги, обов’язково поговоріть з вчителями та адміністрацією школи.
• Якщо ситуація не вирішена, а знущання продовжуються, напишіть заяву до поліції.
Як зрозуміти, що дитина є жертвою булінгу

· Діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до школи або ж можуть плакати, вигадувати хворобу у шкільні дні.

· Вонине беруть участь у спільній класній діяльності, соціальних заходах.

· Часто у дитини змінюється поведінка: вонаусамітнюється, поводить себе незвичайно.

· Дитина починає губити гроші або речі, приходитьдодому упорваному одязі чи з поламаними речами. Коли ви їїзапитуєте, що трапилося - не можуть реалістичо пояснити.

· Можепочати говорити про те, щокинешколу, пропускає заходи, в яких приймають участь інші учні.

· Відсутність контакту з однолітками: немає друзів, зідзвонювань, не ведеться переписка у соцмережах, похід до школи і повернення звідти наодинці, немає у кого запитати домашнє завдання.

· Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції.

· Обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті.

· Бажання іти до школи іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.

Скільки дітей страждають від булінгу

За статистикою, 80% українських дітей піддаються цькуванням, навіть не усвідомлюючи цього.В усіх соціальних системах завжди є лідер, середня група і так званий «вигнанець».

У початковій школі діти ще не займаються жорстким булінгом, але вже можуть бути непривітнимидо інших. Щойно вчитель починає вибудовувати систему конкуренції та пріоритетів — діти починають один одного травити. А справжній булінг почнеться у середній школі — з 10-11 років — вік входження у підліткову кризу.

Обов’язок шкільного психолога, вчителя — виявити лідера, схильного ініціювати цькування інших проводити, вести з ним дружні бесіди, виробляючи толерантність.

Чому діти стають жертвами булінгу

Психологи визначають декілька основних причин:

· Занижена самооцінка. Навіть якщо дитина виявляє їїчерез нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.

· Домашня атмосфера. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти - нещасна, хвора, росте без батька...Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і в школі.

· Атмосфера в класі. Бувають колективи, створені самостійно або руками вчителя, в яких єдитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.

Булінг в цифрах

За дослідженнями UNISEF, 40% дітей ні з ким, зокрема і з батьками, не діляться своїми проблемами. Сором'язливі та спокійні діти стають жертвами булінгу вдвічі частіше за однолітків, які відкриті до спілкування. Більшість дітей ображають за те, що вони одягнуті не так, як інші, говорять або поводяться не так, як основна група.

44% дітей, якщо стають свідками булінгу, просто спостерігають, оскільки бояться за себе.

Що робити батькам

· У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.

· Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.

· Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.

· Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.

· Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.

· Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).

· Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/однокласника.

· Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.

· Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи.

· Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.

· Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у школі: до шкільного психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей.

· Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.

· Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.

· Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

Як допомогти дитині-агресору

Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу. Якщо ваша дитина - агресор, радимо:

· Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це".

· Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.

· Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".

· Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.

· Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.

· Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство.

· Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.

· Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.

· Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.

· Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом.

Чому важливо вчасно відреагувати

Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, та має деструктивні наслідки в майбутньому житті.

Ті, хто піддаються булінгу:

· втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня;

· відчувають безпорадність і страх від постійної загрози. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань;

· втрачають повагу до себе. Страхи та невпевненість руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до відчуття самотності;

· втрачають інтерес до різних форм активності та не можуть нормально навчатися. У деяких випадках можна простежити зв’язок між потерпанням від булінгу та розладами харчуванням (анорексії та булімії), емоційної сфери (депресіями та суїцидальною поведінкою).

Ті, хто булять:

· частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються закони;

· частіше беруть участь у бійках, причетні у вандалізмі, залучаються до ранніх статевих стосунків, мають досвід вживання алкоголю та наркотичних речовин.

Ті, хто вимушені спостерігати:

· часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту: втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитись осторонь;

· потерпають від депресивних станів чи перезбудження, намагаються менше відвідувати школу.

Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід, що робить проблему найпоширенішою причиною звернень до дитячого психолога.

БУЛІНГ ТА НАСИЛЛЯ. СІМ КРОКІВ, ЯКІ МОЖНА ЗРОБИТИ ВЖЕ СЬОГОДНІ

1. Навчайте схвалювати. Навчити дітей терпимості — не надто хороша мета. Хто хоче, щоб його терпіли? Кожна лю- дина потребує схвалення.

2. Мисліть сучасно. Старі методи — карати дітей, які цькують однолітків, уже в минулому. Значно дієвіше пояснювати учням, які трагічні наслідки може мати булінг. Зараз, на жаль, чимало повідомлень про підлітків, які через цькування наклали на себе руки — просто доносьте до відома учнів цю інформацію. Хіба хоче хтось із них
у буквальному розумінні вбити навіть не надто приємного однокласника?

3. Уведіть співчуття до розкладу. Покарання винного і запобігання контакту між «задиракою» та «жертвою» — заходи епізодичні, а тому не надто дієві. Значно корисніше використовувати сучасні ефективні виховні форми роботи, метою яких є формування в учнів моральних якостей, емпатії, толерантності.

4. Уникайте ярликів. У жодному разі не чіпляйте на дітей «негативні ярлики». Якщо дитину вперто називати «бешкетником», їй не залишиться нічого, окрім бешкетувати на знак протесту. Говоріть лише про дії учнів, але при цьому не оцінюйте дітей особисто.

5. Залучайте суспільство. Учні повинні дізнатися, що цькування — це неприйнятно. А щоб повірити в це, вони повинні це почути від багатьох людей. Слід запрошувати гостей, бажано авторитетних серед молоді, можливо, навіть місцевих знаменитостей, для проведення бесід про булінг і його неприйнятність у престижних колах суспільства. Також слід створювати в учнів враження, що життя за межами школи приємне та безпечне, а не залякувати їх розповідями про те, які жахи чекають на них після закінчення школи, адже ці розповіді налаштовують на те, що невдовзі доведеться боротися за власне життя з цілим світом, і змушують заздалегідь «гострити кігті» об однокласників.

6. Розвивайте творчі здібності. Підійдіть до цього питання творчо. Відомо, що творчість чудово сприймають діти, а творча робота допомагає їм значно краще засвоїти те, що намагаються донести вчителі. Пов’яжіть творчість із виховною роботою. Разом із учнями напишіть сценарій та організуйте виставу, присвячену темі цькування, або ж улаштуйте виставку малюнків на цю тему.

7. Починайте спочатку. Запобігати цькуванню треба починати на рівні дитячого садка. Починати в початковій школі вже занадто пізно. На самому початку потрібно навчати дітей вільно та зрозуміло висловлювати свої почуття. Крім того, важливо пояснити дітям, що жертву цькування слід захистити, навіть якщо всі навколо байдуже
спостерігають за її стражданнями.